СТОРІНКА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Практичний психолог КДНЗ № 158 Шустова Яна Вікторівна
Ну ду-у-уже активні, або Гіперактивні діти
Бачили мультфільм «Маша та ведмідь»? Як вам витівниця Маша? Не дівчинка, а грім із блискавкою, правда? Багато хто з теперішніх діток впізнає себе в головній ролі... А пам’ятаєте руденького анімаційного хлопчика Петрика П’яточкіна? Зрештою, згадайте анекдот про всюдисущого Вовочку! В народі про таких говорять: де не посій – там вродиться! А психологи їх називають гіперактивними. Виявляється, гіперактивні діти – проблема не лише нашого часу, таких дітей завжди вистачало, і ставлення до них було і є неоднозначним. Які ж вони, гіперактивні діти, ми сьогодні спробуємо розібратися.
То що ж таке гіперактивність?
У перекладі з латинської «активний» – означає «діяльний, дієвий», а «гіпер» - «перевищення норми». Гіперактивність у дітей проявляється невластивою для віку неуважністю, імпульсивністю, підвищеною руховою активністю. Таких дітей здебільшого характеризують словами «рухливий», «імпульсивний», «спритний», «енерджайзер», «вічний двигун», «живчик», «вулканчик». За статистикою, кількість гіперактивних дітей по всьому світу з кожним роком неухильно зростає. Найбільше гіперактивних дітлахів серед хлопців. Якщо дитина гіперактивна, то труднощів зазнає не лише вона сама, але й її оточення: батьки, однокласники, вчителі. Бо часто поведінка такої дитини супроводжується проблемами у відносинах з однолітками, труднощами в навчанні, виправитися гіперактивній дитині не допомагають ні вмовляння, ні погрози. Не тому, що вона не хоче цього робити, а тому, що фізіологічно не спроможна поводитися інакше – їй важко довгий час сидіти нерухомо, не розмовляти. Втім, фахівці зазначають, що надмірна фізична активність, як правило, не впливає на рівень інтелектуального розвитку гіперактивних дітей.
Хто ж винен і що робити?
Яка ж причина гіперактивності? Це можуть бути генетичні чинники, особливості функціонування головного мозку, набуті внаслідок пологових травм та інфекційних захворювань, перенесених дитиною. На жаль, рівень психологічної культури в нашому суспільстві такий, що мами не тільки не попереджують педагогів про особливості розвитку своїх дітей, а й часто приховують стан їхнього фізичного та психічного здоров’я. Як результат – дитині не надається вчасно необхідна медична та психологічна допомога, вихователі та учителі витрачають масу сил і нервів на приборкання дитини-урагану. Батьки ж нерідко звинувачують себе, вчителів, бабусь, суспільство, складні часи й бозна-кого в тім, що нема ради цьому непосиді! Часто доводиться чути: «Зараз усі діти такі некеровані...» або «Дасть Бог, переросте, це вік такий». І добре, коли дитина справді «переросте», а якщо ні? Тоді дорослішання гіперактивної дитини супроводжуватиметься сварками, сльозами, а може, й вихованням за допомогою ременя, що навряд чи дасть позитивний результат. У такому випадку батькам слід шукати допомоги у педагогів – можливо, спільними зусиллями їм удасться навчити дитину нормально спілкуватися з однолітками та дорослими.
Як допомогти гіперактивній дитині?
Психологи радять зосередити свої зусилля на тому, щоб згладити напруження у відносинах, дати дитині можливість реалізувати свої потреби. Основними помилками дорослих при вихованні гіперактивної дитини є:
- брак емоційної уваги, що підмінюється медичним доглядом;
- дефіцит дисципліни у вихованні;
- невміння виховувати в дітях навички керування гнівом.
Як правило, дитина менше виявляє свою гіперактивність, коли залишається наодинці з дорослим, особливо якщо між ними налагоджений емоційний контакт.
Що необхідно вміти дитині у віці 5-6 років?
Дитина повинна мати вміння соціального життя, почувати себе впевнено знаходячись поза стінами дому. Особливо це відноситься до домашніх дітей. Потрібно вміти самостійно вдягатись та роздягатись, перевзуватись, зав’язувати взуття, вміти користуватись туалетом. Обов’язково потрібно піклуватися прор здоров’я – навчання у школі потребує певних зусиль та навантаження усього організму. Тому важлива і фізична підготовка. Розвивайте моторику - це допоможе дитині навчитись навикам письма: грайте у пальчикові ігри, малюйте, займайтесь ліпленням, працюйте з ножицями, робіть аплікації та фігурки у техніці орігамі. Читайте дитині книжки -це один з найефективніших способів розвитку мови, мислення, уяви, уваги та пам’яті. Але це повинно бути не просто читання, а активне обговорення прочитаного, обмін думками. Вміння дитини читати та рахувати також не буде зайвим. Зараз є багато літератури про допомогу батькам які готують дитину до школи.
Як напрацювати у дитині увагу та підготувати до шкільних занять по 35-40 хвилин?
Багато у цьому плані залежить від характеру дитини, від його темпераменту. і головне, якщо дитині цікаво то питання про зосередженість вирішено. Лише до 9-10 рокам відбувається різка зміна, і тоді діти зможуть працювати довго, зосереджуючись та без помилок. А у 6-7 років дитина легко піддається реакції на приваблюючи чинники та швидко відволікається. Добре допомагають вихованню уваги настільні ігри, гра у конструктор, заняття ліпкою, аплікацією, тобто ті ігри які продовжуються певний час. Доводити розпочате діло до кінця не залишаючи його на пів шляху-це теж виховання не тільки вольових якостей але й зосередженості.
Як допомогти нормалізувати відносини і домогтися від своєї дитини бажаної поведінки?
♦ Частіше заохочуйте свого малюка - такі діти дуже мають потребу і в похвалах, і в матеріальних стимулах (солодощах, іграшках і т.д. ). Намагайтеся звертати увагу на ті досягнення дитини, які далися йому з особливою працею - посидючість, акуратність, послідовність, пунктуальність і т.д.
♦ Навчальні та розвиваючі заняття плануйте в першій половині дня, тоді й результати будуть вищі .
♦ Свої прохання дитині формулюйте коротше - в 1-2-х пропозиціях, щоб він напевно дослухав до кінця.
♦ Гіперактивні дітки дуже швидко втомлюються. Тому частіше робіть перерви в заняттях (у будь-яких, навіть цікавих для дитини). ♦ Пам'ятайте: коли ваша дитина в громадському місці починає поводитися непристойно з точки зору загальноприйнятого етикету (голосно говорити, кричати, крутитися), обсмикувати його марно. Постарайтеся відвернути його увагу цікавою розмовою, ласкаво погладьте ручки, щічки. Приємні тактильні відчуття допомагають зняти емоційну напругу. А щоб не відчувати почуття сорому перед оточуючими, постарайтеся переконати себе, що дитина не винна в тому, що народився таким, він і сам страждає від своєї непосидючості.
♦ Займаючись з гіперактивним дитиною, не вимагайте від нього виконання відразу кількох умов: сидіти смирно, писати (вирізати, малювати і т.д.) акуратно, слухати уважно і т.д. Виберіть один пункт, який в даний момент найбільш важливий, наприклад писати акуратно, а за те, що дитина щохвилини схоплюється, гризе ручку, раз у раз відволікається, постарайтеся його не лаяти. Якщо дитина виконає цю умову - обов'язково похваліть. Наступного разу виберіть іншу умову - сидіти спокійно.
♦ Якщо ви хочете, щоб ваша дитина чітко дотримувався розпорядку дня, перед закінченням однієї справи і при переході до "наступного пункту програми" обов'язково нагадуйте йому (краще не один , а 2 - 3 рази): "Грати залишилося 10 хвилин, потім - обід!" Старші діти, які вміють визначати час за годинником, можуть готуватися до зміни діяльності за допомогою будильника.
♦ Сам же розпорядок дня складайте таким чином, щоб дитина не тинялася без діла і 10 хвилин. Такого малюка потрібно постійно чимось займати, щоб він не збуджувалося.
♦ Дуже корисно записати гіперактивну дитину в спортивну секцію і (або) регулярно грати з ним у спортивні ігри.
♦ Найкращий варіант, якщо батьки та вихователі (вчителі) об'єднають свої зусилля у вихованні такої складної дитини і будуть діяти спільно. Єдині вимоги в дитячому саду (школі) і будинку допоможуть маленькому чоловічкові швидше звикнути до порядку.
Як допомогти дитині ввійти в життя дитячого колективу, максимально зменшивши негативні процеси під час адаптації ?
Для цього потрібна підготовча робота в сім’ї:
1.Необхідно максимально приблизити домашній режим до розпорядку дня в дитячому садку. Важливо впорядкувати години сну, харчування, перебування на вулиці.
2.При проведенні режимних процедур стимулювати і розвивати дитячу самостійність (самостійно їсти, пити з чашки, користуватись туалетом, закріплювати навички одягання та ін).
3.Про попередній вступ до дитячого садка говорити з дитиною як про радісну подію. Говорити дитині, що їй буде добре і в дитячому садку – її чекають добрі вихователі, радісні діти, іграшки.
4.В присутності малюка слід утриматись від висловлювання своїх переживань з приводу того, чи зможе малюк спокійно покинути дім, як його будуть там доглядати. (тривога батьків легко передається дітям).
5.Щоб розвіяти сумнів та хвилювання дитини, слід попередньо відвідати в групу.
6.Краще привести малюка коли діти гуляють.